Звечора слухав по радіо сторінки зі щоденників Володимира Івановича, в яких він згадує про жахливі роки сталінських репресій. А наступного ранку мав змогу побачитися з людьми, які чимало зробили для збереження і щоденників, і наукових праць вченого. 12 березня, у 151-шу річницю від дня народження філософа, вченого та громадського діяча Володимира Вернадського, пройшли наукові читання, в яких узяли участь члени Комісії НАН України з розробки наукової спадщини нашого земляка, його послідовники з усіх галузей знань, молоді вчені, аспіранти, студенти.
Ще рік тому Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського до 150-річного ювілею вченого чимало зробила для формування електронного архіву Володимира Івановича. У цьому сучасної форми зібранні представлено не лише роботи та мемуари самого вченого, а й бібліографія праць та творів про нього, галерея портретів, фотографій, пам’ятних місць, пов’язаних із його життям та діяльністю. Робота над електронним архівом триває, так само, як і робота з упорядкування та публікації його праць. Рік тому НАН України видала «Вибрані праці» вченого у 10 томах (16 книг). В основному це роботи, створені вченим під час життя й діяльності в Україні (в Полтаві, Києві, Криму). А учасники читань дізналися із доповіді наукового співробітника бібліотеки Костянтина Новохатського про нові документи з епістолярної спадщини академіка В. І. Вернадського — його листування з українськими вченими, діячами науки і освіти.
Присутність на читаннях великої кількості вчених і проведення їх саме у Національній науковій бібліотеці — річ природна. Адже Володимир Вернадський — засновник і перший президент Національної академії наук України, — є й засновником Національної бібліотеки України. Вернадський — вчений зі світовим ім’ям, основоположник відразу трьох нових галузей науки: геохімії, біогеохімії і радіогеології, що і нині визначають пріоритети розвитку природознавства. Він також є одним із творців теорії ноосфери, тобто вчення про ту частину оболонки Землі, яка перетворена розумом і руками людини. І саме Вернадський написав в одній із своїх праць: «Очевидно, в ноосфере не может быть войн — массовых убийств, и обязательно должны быть созданы другие, более отвечающие разуму, способы решения недоразумений».
Схоже, що російське керівництво, як і ті «діячі культури», які підписали дике звернення щодо підтримки нинішнього мілітарного курсу Росії, Вернадського не читали. На жаль…
При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua