Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. – Київ, 2024.
Дисертація присвячена питанням формування, організації збереження, надання публічного доступу та популяризації документальних ресурсів із проблематики інституту президентства в країнах світу. У роботі висвітлено історію, діяльність та перспективні напрями меморіальних президентських установ (бібліотеки, музеї, архіви) в країнах Америки, Європи, Азії та Африки, а також висловлені методичні рекомендації для України.
Дисертація актуалізує дослідження інституту президентства як політичного феномену та суб’єкта найвищих владних повноважень у різноманітних історичних реаліях, на засадах бібліотекознавчого та документознавчого аналізу, що дає змогу вивчити історію становлення інституту президентства, сприйняття, означення та подолання викликів у складні кризові періоди, спираючись на кращі практики зарубіжного досвіду.
Документальна спадщини діяльності інституту президентства складається з багатьох архівних документів, бібліотечних фондів та музейних предметів, бібліографічних джерел, електронних ресурсів, які у сукупності дають можливість представити найбільш повну картину про розвиток інституту президентства, особистість президентів, суспільно-політичний період перебування на посаді, багатогранну діяльність, пов’язану з багатьма сферами життя держави, а також соціокультурний аспект президентської влади. Це дає багатий матеріал для формування та розвитку інтегрованих бібліотечних колекцій, вивчення різних аспектів соціальної комунікації, у тому числі з точки зору бібліотекознавства, книгознавства, бібліографознавства.
У роботі розкрито історіографічні аспекти зарубіжного бібліотекознавства, архівознавства та музеєзнавства щодо концепцій створення, формування фондів та документальних колекцій інституту президентства, тенденцій їхнього розвитку. Вперше було комплексно представлено джерельну базу дослідження проблематики інституту президентства, у тому числі документальні фонди меморіальних колекцій, бази даних, мережеві електронні ресурси, мультимедійні ресурси, а також розглянуто найважливіші аспекти документальних джерел президентських бібліотек та музеїв, що розкривають особистість президентів, у тому числі авторські праці та звернення президентів, їхні промови як основний інструменти спілкування із суспільством.
На основі багаторічних досліджень порівняльного аналізу різноманітних форм організації документальних колекцій президентської влади в різних куточках світу зроблена класифікація меморіальних президентських установ за типом та видовим складом документів, а також особливості формування та збереження спеціалізованих документальних колекцій президентської влади, з урахуванням впливу політичного устрою, історичних і політичних традицій та іміджу політичного лідера на наявність тієї чи іншої меморіальної інституції для збереження його документальної спадщини.
У роботі вивчено успішні практики застосування методів та технології поширення інформації про інститут президентства та документальної підтримки влади в різних країнах, а також засоби підвищення популяризації цієї інституції як вищого державного органу незалежно від постатей самих президентів. На основі зарубіжного досвіду визначено рекомендації для подальшої модернізації діяльності Фонду Президентів України Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, дослідження джерельних комплексів, розширення напрямів з використанням новітніх технологій та видів популяризації колекційного фонду.
