Монографію присвячено дослідженню історії Полоцька та його землі в складі Давньоруської держави та Великого князівства Литовського. В поле зору автора книги потрапила не «класична» історія середньовічного міста, яка ґрунтовно розкрита в роботах попередніх дослідників Полоцька, а пошуки образу міста-землі та аналізу його ґенези в наративних та актових пам’ятках – давньоруських, білорусько-литовських літописах та полоцьких актових джерелах.
Першорядними за значенням джерелами, на яких базується монографічне дослідження, є три літописні зводи Великого князівства Литовського середини XIV–XVI ст. «Полоцькі звістки» білорусько-литовських літописів до уваги істориками Полоччини, зазвичай, не беруться (на думку вчених, – вони неінформативні, неоригінальні та напівміфічні). Проте за цими, на перший погляд, незначними та подекуди фантастичними даними приховано візію Полоцької землі очима літописців Великого князівства Литовського.
Перший розділ книги присвячений аналізу інформації про Полоцьк у ранніх давньоруських літописних зводах. Серед «полоцьких звісток» автор розрізняє ті, що належать новгородським та київським книжникам. Серед «київських» звісток про Полоцьк виокремлює ті, що, ймовірно, належать Києво-Печерському літописцю, лояльному Святополку Ізяславичу, та повідомлення, що вийшли з-під пера видубицького, «промономахівського» автора.
У другому та третьому розділах послідовно розглянуто «полоцькі звістки» трьох літописних зводів Великого князівства Литовського. Основну увагу зосереджено на аналізі «Повісті про Полоцьк» – літописного сюжету, виокремленого автором монографії зі складу легендарної частини білорусько-литовських літописів. Дослідник пропонує свій власний погляд на питання атрибуції, датування та джерельної бази «Повісті».
На підставі розглянутих свідчень ранніх та пізніх літописів дослідження змальовує ряд образів Полоцька та його землі, що транслюються на сторінках літописних текстів.
Заключний, четвертий, розділ монографії побудовано на аналізі полоцьких актів, в яких особливості Полоцька та полочан в усіх напрямах їхнього існування проявляються більш «відкрито». Полоцькі актові джерела дозволили автору поглянути на Полоцьк «з середини» – очима самих полочан. Для конструювання моделі Полоцької землі в складі ВКЛ залучено дані Перепису Війська ВКЛ 1528 р. та Полоцької ревізії 1552 р. На матеріалі полоцьких актів дослідник спробував сконструювати соціально-політичну модель Полоцької землі в складі ВКЛ (кінця ХІV–ХV ст.).
Конкретні докази, викладені в книзі, дають змогу автору обґрунтовано стверджувати, що Полоцьк ще з княжої доби був вельми особливим та нестандартним містом. Це дозволяє по-новому оцінити його місце та значення в історії Центрально-Східної Європи середньовічного та раннього Нового часу.
Принагідно зауважимо, що запропонована в книзі методика аналізу конкретного об’єкта – Полоцька та Полоцької землі – може бути використана і для дослідження інших історичних структур та образів у літописному наративі й актах. Утім, це не виключає можливості застосування інакших методів аналізу літописних текстів та інших трактовок «полоцьких» літописних сюжетів.
