Quantcast
Channel: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Viewing all 1373 articles
Browse latest View live

П’ята міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Пам’яткоохоронні традиції Слобожанщини”

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
Середа, Вересень 24, 2014до Четвер, Вересень 25, 2014

Департамент культури і туризму
Харківської обласної державної адміністрації
Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень
Харківська державна академія культури
Бєлгородський державний інститут культури і мистецтв
Гродненський державний університет імені Я. Купали
Міжнародний слов’янський університет
Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини
Етнографічний музей “Слобожанські скарби” імені Г. Хоткевича НТУ “ХПІ”
Харківське дворянське зібрання

Повідомляють Вас, що 24-25 вересня 2014 р. в межах відзначення Днів Європейської Спадщини в приміщенні Харківської державної академії культури відбудеться П’ята міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Пам’яткоохоронні традиції Слобожанщини”, що присвячена 25-річчю підготовки фахівців музеєзнавства та пам’яткознавства в Харківській державній академії культури.

Провідною темою конференції є відновлення історичної пам’яті та збереження  вітчизняного культурного надбання.

На пленарному та секційних засіданнях передбачається розгляд таких питань:

  • Актуальні проблеми відродження культури Слобідської України.
  • Проблеми мовознавства (мова як культурна спадщина народу, як генофонд культури. Популяризація рідної мови серед молоді. Розширення мовознавчої і країнознавчої інформації).
  • Проблеми мистецтвознавства: художня спадщина і сьогодення (архітектура, живопис, графіка, скульптура).
  • Подвижники збереження культурної спадщини Слобожанщини: життєвий шлях, творчий доробок.
  • Доля садибно-паркових ансамблів Слобідської України (історія, архітектура, постаті).
  • Проблеми охорони та дослідження пам’яток історії, монументального мистецтва, архітектури.
  • Дослідження кладовищ, братських і одиничних поховань видатних діячів культури Слобідської України.
  • Результати сучасних експедицій (археологічних, етнографічних тощо).
  • Дослідження, реставрація, атрибуція предметів з музейних фондів.
  • Актуальні питання археологія пам’яток доби каменю – раннього залізного віку Східної України.
  • Підготовка спеціалістів музейної справи в Україні та за кордоном.

За результатами роботи конференції заплановано випуск збірки «Пам’яткознавчі погляди молодих вчених XXI ст.» (випуск V).


Міжнародна науково-практична конференція «СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ В ІНТЕРКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ: МІЖКОНТИНЕНТАЛЬНИЙ ДІАЛОГ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ»

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
П'ятниця, Жовтень 3, 2014до Субота, Жовтень 4, 2014

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
АСОЦІАЦІЯ ІВЕНТОРІВ УКРАЇНИ
ВСЕУКРАЇНСЬКА РЕКЛАМНА КОАЛІЦІЯ
АСОЦІАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА БІБЛІОТЕЧНА АСОЦІАЦІЯ
УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ВИДАВЦІВ ТА КНИГОРОЗПОВСЮДЖУВАЧІВ
УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКИЙ ЦЕНТР «СЯЙВО»
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Запрошуємо Вас 3-4 жовтня 2014 року взяти участь у  Міжнародній науково-практичній  конференції  «СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ В ІНТЕРКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ: МІЖКОНТИНЕНТАЛЬНИЙ ДІАЛОГ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ»

 Напрями роботи конференції:

  • Міжнародний досвід розвитку соціальних комунікацій.
  • Розвиток сучасних досліджень в галузі соціальних комунікацій.
  • Професійний потенціал майбутніх фахівців у сфері соціальних комунікацій в Україні та світі.
  • Віртуальне середовище та його можливості в сфері соціальних комунікацій.
  • Фахова підготовка журналістів: вітчизняний та зарубіжний досвід.
  • Перспективи розвитку видавничої справи в Україні.
  • Крос-культурний аспект рекламної та PR-комунікації.
  • Місія бібліотеки в умовах розвитку сучасного інформаційного простору.

 

У роботі конференції планується участь провідних вітчизняних та зарубіжних учених.

 

Місце та порядок проведення конференції:

Київський університет імені Бориса Грінченка

(м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13-б. Проїзд: ст. м. «Мінська»)

Міжнародна наукова конференція «Архівознавство в системі гуманітарних знань»

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
Четвер, Листопад 6, 2014до П'ятниця, Листопад 7, 2014

Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства та Державна архівна служба України 06-07 листопада 2014 р.проводять Міжнародну наукову конференцію «Архівознавство в системі гуманітарних знань», присвячену 20-річчю створення УНДІАСД.


Запрошуємо фахівців до участі в конференції, на якій планується обговорення теоретичних та практичних питань щодо місця й ролі сучасного архівознавства у системі гуманітарних знань, зокрема:

– Історія архівознавства в сукупності гуманітарних знань.

– Видатні архівознавці.

– Центри наукових досліджень у галузі архівознавства; основні напрями їхньої діяльності.

– Роль професійних товариств та архівознавчих форумів у розвитку архівної науки.

– Зв’язок архівознавства та документознавства;

– Електронне документознавство та архівознавство.

– Архівознавче джерелознавство та архівознавча бібліографія.

– Архівознавчі періодичні видання.

– Проблеми фахової та наукової підготовки архівістів.

Конференція до 75-ї річниці заснування НІБУ

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
Четвер, Жовтень 2, 2014до П'ятниця, Жовтень 3, 2014

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції, яка відбудеться 2-3 жовтня 2014 рокув рамках відзначення 75-ї річниці заснування Національної історичної бібліотеки України.


Організатори конференції:

  • Міністерство культури України;
  • Національна історична бібліотека України
  • Київський національний університет культури і мистецтв

На пленарному та секційних засіданнях передбачається обговорити такі питання:

  •     Національна історична бібліотека України – бібліографічний центр на допомогу розвитку історичної науки в Україні;
  •     Національна історична бібліотека України – методичний центр в галузі історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності;
  •     Дослідження історії вітчизняних бібліотек, створення літописів найбільших книгозбірень
  •     Бібліотеки в особах, видатні постаті бібліотечного руху
  •     Корпоративні проекти наукових бібліотек по забезпеченню інформаційних потреб суспільства;
  •     Бібліотечна журналістика: бібліотечні блоги, бібліотеки у соціальних мережах;
  •     Сучасні теоретичні та методичні проблеми бібліотечного краєзнавства;
  •     Взаємодія бібліотек, архівних установ, музеїв, місцевих краєзнавчих осередків у напрямі вивчення місцевої історії;
  •     Нові вимоги до бібліотечної професії в умовах інформаційного суспільства.

За матеріалами конференції буде видано збірник доповідей і повідомлень. Заявки на участь у конференції та повідомлення згідно з викладеною тематикою прийматимуться до 1 серпня 2014 року.

Вимоги до оформлення текстів:

1.Обсяг роботи до 5 сторінок тексту, набраних в редакторі Word (шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см.). Посилання на джерела подаються наприкінці списку, в тексті – номер посилання у квадратних дужках.

2. Повідомлення подаються в роздрукованому та електронному вигляді.

Заявку на участьі повідомлення виступу можна також надіслати на електронну адресу: krznav_kiseleva@ukr.net

3. Роздрукований паперовий варіант доповіді (повідомлення) повинен бути підписаний автором з правого боку.

Автори відповідають за повноту висвітлення досліджуваних питань, системність викладу, достовірність наведених фактів, посилання на джерела, написання власних імен, географічних назв тощо.

Оргкомітет залишає за собою право на відбір матеріалів для друкування у збірнику.

Повідомлення про включення матеріалів до програми конференції, її конкретні терміни, запрошення на конференцію кожному автору буде надіслано додатково. Матеріали доповідей прохання надсилати не пізніше вказаного терміну за адресою:

01601, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 24,

Національна історична бібліотека України, Оргкомітет конференції, (координатори - відділ історичного краєзнавства: Михайлова О.В., Кисельова В.П., кімната 5).

Телефони для довідок: (044) 280-80-43; 280-28-74, тел. /факс 280-46-17

Тематика затверджена на засіданні Вченої ради Національної історичної бібліотеки України (Протокол № 2 від 25.03.2014)

IV Міжнародна науково-практична конференція «Усна історія як важлива складова краєзнавчої діяльності»

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
Вівторок, Жовтень 21, 2014до Четвер, Жовтень 23, 2014

21-23 жовтня 2014 р.у приміщенні Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва (м. Вінниця, вул. Соборна, 73) відбудеться IV Міжнародна науково-практична конференція «Усна історія як важлива складова краєзнавчої діяльності».

Для обговорення пропонується така тематика:

  • Усноісторичні дослідження: теорія і практика;
  • Дослідницькі проекти з усної історії в Україні;
  • Усна історія в бібліотечній справі та освіті;
  • Метод усної історії в дослідженні колективної пам’яті;
  • Історія держави, регіону, населеного пункту, людини крізь призму усноісторичних досліджень;
  • Вивчення історії повсякдення методом усної історії.

Програма Конференції включатиме пленарне, секційні та виїзне засідання. Під час роботи форуму будуть організовані книжкові виставки з фонду Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, демонструватимуться фільми, відео та фонозаписи із свідченнями очевидців історичних подій.

Відкриття виставкового проекту «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни» (до 100-річчя від початку Першої та 75-річчя від початку Другої світових воєн)

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
П'ятниця, Вересень 5, 2014

ПРЕС-РЕЛІЗ
Меморіального комплексу
«Національний музей історії Великої Вітчизняної
війни 1941-1945 років»

Відкриття виставкового проекту«Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни»
(до 100-річчя від початку Першої та 75-річчя від початку Другої світових воєн)

   

5 вересня 2014 року о 12 годині у головному корпусі Меморіального комплексу відбудеться презентація виставкового проекту «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни», до створення якого долучилися: Національний музей історії України, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Музей однієї вулиці, Музей історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих, Музей «Православна Україна» Київської Митрополії УПЦ, Центральний державний архів громадських об’єднань України, Центральний державний історичний архів України (м. Київ), Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г.С. Пшеничного, Всеукраїнське громадське об’єднання «Союз «Народна пам’ять».

Світові війни забрали життя майже 75 млн людей, 55 млн осіб отримали поранення.

 «... Тільки диявол, нечистий дух міг так по-демонськи спотворити, знівечити коротке людське життя, наповнити його стражданнями, яких би вистачило для сотень поколінь роду людського», – занотував 28 липня 1944 р. у своєму щоденнику, нині представленому в експозиції, майбутній відомий український письменник та громадський діяч Олесь Гончар. 

Виставка складається з прологу, основної частини та епілогу. В основі автентичні пам’ятки, більшість з яких експонується вперше. Серед героїв  виставки – генерал Семен Краснопєвцев, командир партизанського з’єднання Сидір Ковпак, сержант Григорій Дахненко, червоноармієць Захарій Остапенко, на долю яких випало дві світові війни. Відвідувачі виставки можуть побачити фото зруйнованої у Першу світову церкви в Дюнкерку на півночі Франції, знищеного 9 серпня 1945 р. ядерним вибухом католицького собору Уракамі в японському місті Нагасакі, культові предмети із зруйнованого у 1941 р. Успенського собору Києво-Печерської лаври, Біблію видання першої чверті  ХІХ ст.

Основний документальний масив виставки не має хронологічного структурування, бо не може бути упорядкований хаос кривавого виру війни.

Завершує виставковий проект фотолітопис подій 2013-2014 років, які відбувалися на Майдані, в Криму, а тепер розгортаються на Сході, де Україна веде нерівний бій за власне місце серед суверенних держав і народів, якого не вдалося здобути впродовж попередніх сторіч. Світлини фоторепортерів Єфрема Лукацького, Максима Дондюка та інших повертають нас до подій сьогодення.

Виставка розрахована на широке коло відвідувачів. Вона ставить за мету ще раз акцентувати антилюдський, антигуманний характер світових воєн,  застерегти від невиваженості, популізму, а також закликати до єдності, консолідації, взаєморозуміння, обов’язку берегти мир.

 

Науково-просвітницький відділ музею

   Тел. 285-94-52 (Філатова Наталя)

   Адреса: 01015, Україна, м. Київ, вул. Лаврська, 24

   admin@nmhpw.kiev.ua

   www.warmuseum.kiev.ua

 

Фотоматеріали: 
Відкриття виставкового проекту «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни» (до 100-річчя від початку Першої та 75-річчя від початку  Другої світових воєн)

Международная научная конференция «Библиотеки в информационном обществе: сохранение традиций и развитие новых технологий»

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
Середа, Грудень 3, 2014до Четвер, Грудень 4, 2014

Государственное учреждение «Белорусская сельскохозяйственная библиотека им. И.С. Лупиновича»Национальной академии наук Беларуси приглашает вас принять участие в Международной научной конференции «Библиотеки в информационном обществе: сохранение традиций и развитие новых технологий», которая будет проходить 3–4 декабря 2014 г. по адресу: ул. Казинца, 86, корп. 2, 220108 г. Минск, Беларусь.

Если у вас нет возможности приехать в Беларусь, приглашаем вас принять заочное участие в конференции (прислать статьи для опубликования).

Информационное письмо, форма заявки на участие и требования к оформлению докладов в приложенных файлах.

Будем рады видеть вас на конференции!

 

С уважением,

Берзинь Рита Яновна,

ученый секретарь

Белорусской сельскохозяйственной библиотеки,

+375 17 2120930

 mailto:Secretary@belal.by; rberzin@yandex.ru

 

Додаткові матеріали: 

Наукова конференція «Віра у нас усіх в Українську Народню Республіку, вільну і незалежну, − повинна бути непереможною”

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
Четвер, Вересень 18, 2014

Інститут української археографії та джерелознавства

 ім. М.С. Грушевського НАН України

18вересня 2014 року проводить наукову конференцію

«Віра у нас усіх в Українську Народню Республіку, вільну і незалежну, − повинна бути непереможною”

з нагоди 125-ої річниці

з дня народження першого міністра закордонних справ УНР

Олександра Шульгина

 

Основні  напрями роботи:

  1. Державотворчі процеси в Україні у ХХ ст. і участь в них Олександра Шульгина
  2. Наукова спадщина Олександра Шульгина
  3. Міжнародна діяльність
  4. Спілкувальне коло О.Шульгина: родина, друзі, колеги
  5. Джерельна база для створення просопографічного портрета політика, вченого, громадського діяча

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі наукової конференції, яка відбудеться 18 вересня  2014 р. з 10.00 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001 Київ, вул. Трьохсвятительська 4, Зала засідань вченої ради)

Заявки із зазначенням теми доповіді або повідомлення, відомостей про автора (прізвище, ім’я, по-батькові, науковий ступінь, звання, посада та місце роботи), а також  контактних даних просимо надсилати до 10 вересня 2014 р. у відділ джерелознавства  новітньої історії України  Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України к. 523. Е-mail: Baturin@ukr.net

За матеріалами конференції  буде видано науковий збірник. Термін подачі матеріалів 18 вересня 2014 року . Обсяг 0,5 др. арк. Посилання автоматичні прикінцеві.

Оргкомітет


I-й Міжнародна наукова конференція «Русь і Афон: тисячоліття духовно-культурних зв'язків»

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
П'ятниця, Листопад 28, 2014до Субота, Листопад 29, 2014
Національна академія наук України
Інститут літератури ім. Т. Г. ШевченкаНАН України
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка
Міжнародний інститут афонськоїспадщини в Україні
Центр досліджень історії релігії та Церкви
Кафедра ЮНЕСКО зкомпаративнихдослідженьдуховних традицій,
специфікиїх культур та міжрелігійного діалогу
Центр візантійської історії та цивілізації, Колеж де Франс (Париж, Франція)
Міжнародне товариство «Друзі Афону» («Friends of Mount Athos»), Оксфорд, Великобританія
Асоціація «Insieme per Athos» («Разом заради Афону»), Італія
Афонський інформаційний портал «Afonit.Info»
(www.afonit.info)
 

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас до участі у

IМіжнароднійнауковійконференції

«Русь і Афон: тисячоліття духовно-культурних зв'язків»

До 1000-річчя давньоруського чернецтва на Афоні і 220-річчя преставлення преп. Паїсія Величковського

28-29 листопада 2014

м. Чернігів, Україна

Міжнародна наукова конференція «Русь і Афон: тисячоліття духовно-культурних зв'язків»покликана стати майданчиком для обміну досвідом, системного й різнобічного обговорення, вивчення та популяризації спадщини, історії та ролі впливу Афону на розвиток духовності, культури, філософії, мистецтва та літератури народів Центрально-Східної Європи, значення Афону і його спадщини в міжкультурному діалозі в даному регіоні (Греція, Україна, Білорусь, Росія, Болгарія, Сербія, Молдова, Румунія, Грузія, Польща, Литва), а також взаємовідносин і внеску цих країн в загальну скарбницю Афону.

Конференція присвячена 1000-річчю давньоруського чернецтва на Афоні і 220-річчюпреставленняпреп. Паїсія Величковського (+28 листопада 1794) – видатного афонського подвижника, церковно-культурного діяча і письменника, який залишив незгладимий слід в духовності та культурі України, Греції, Росії, Румунії та Молдови.

На конференції будуть представлені невідомі раніше листи преп. Паїсія Величковського, виявлені в українських архівах.

 

Попередні теми конференції:

1. Вплив Афону на розвиток духовності, чернецтва і культури на Русі.

2. Роль Афону у розвитку монастирів на Русі, їх зв'язок зі Святою Горою.

3. Вплив афонської спадщини в культурі та духовності народів Центрально-Східної Європи.

4. Афон і печерні монастирі в Східній Європі: історія, археологія, духовні традиції.

5. Афонський ісихазм в культурі і духовності народів Центрально-Східної Європи.

6. Літературні зв'язки України та інших країн Центрально-Східної Європи з Афоном.

7. Афонские обителі: Ксілургу і Свято-Пантелеймонівський монастир, Іллінський та Андріївський скити.

8. Слов'янські обителі на Афоні та їх взаємини із зовнішнім світом.

9. Вплив афонського чернецтва та його спадщини в Україні в XIV - XX ст.

10. Афонские подвижники Іоанн Вишенський, Іов Княгиницькмй, Ісаакій Борискевич та їх роль в духовно-культурному відродженні в Україні в XVII ст.

11. Український, румунський і грецький церковно-культурний діяч преп. Паїсій Величковський і його спадщина.

12. Афонські традиції в архітектурі, іконописі і прикладному мистецтві народів Центрально-Східної Європи.

13. Внесок афонських слов'янських скрип торіїв у розвиток слов'янської книжності.

14. Подвір'я афонських обителей в Одесі в XIХ - XX вв.

15. Колишні афонські монахи – новомученики, постраждалі за віру в роки атеїстичних гонінь в СРСР.

 

Робочі мови конференції:українська, російська, англійська.

 

Місце і час проведення:Чернігів, 28-29 листопада 2014 р., Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка.

 

Адреса:Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53.

 

30 листопада– екскурсія по історичних місцях і святинях стародавнього Чернігова.

За результатами роботи планується видання наукового збірникаматеріалів конференції.

У роботі конференції передбачається очнаі заочнаучасть.

Електронна адреса оргкомітету: afon@afonit.info (Міжнародний інститут афонської спадщини в Україні, директор – Шумило Сергій Вікторович)

 

Координатори:

  • по Україні та ближньому зарубіжжю – Шумило Світлана Михайлівна, м. Чернігів, Україна (veraizhizn@mail.ru, тел. моб.: (+38) 097-752-33-16, 097-429-94-08),
  • по далекому зарубіжжю – Ченцова Віра Георгіївна, м. Париж, Франція (graougraou@hotmail.com)

 

Для участі в конференції просимо надіслати до 31 жовтня 2014 заявку із зазначенням теми доповіді та відомості про автора (прізвище, ім'я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, духовний сан, місце роботи, адресу, домашній або мобільний телефон, електронну адресу тощо).

Після конференції до 20 січня 2015 необхідно надіслати текст доповіді українською, російською або англійською мовою.

 

 

З повагою,

Оргкомітет конференції

Индекс цитирования

$
0
0
Рубрика: 
Новини

Владимир Плунгян

доктор филологических наук, профессор, член-корреспондент РАН, заместитель директора Института русского языка имени В.В. Виноградова РАН, заведующий кафедрой теоретической и прикладной лингвистики МГУ им. М.В. Ломоносова, специалист в области лингвистической типологии и корпусной лингвистики

Говоря об индексах цитирования, я бы разделил проблему на две: полезны ли такие критерии строго в том виде, в каком они предлагаются к использованию «здесь и сейчас» – и полезны ли они вообще. При этом я, конечно, предпочёл бы говорить только о своей области – теоретической и описательной лингвистике. Ответ на первый вопрос для меня очевиден: те инструменты, с которыми я лично сталкивался (и которые пытаются внедрять сейчас у нас повсеместно) абсолютно никуда не годятся, вреда от них много (потому что они создают искаженную картину), а пользы никакой. Говорили об этом уже бесконечно, могу только повторить самое главное:

1) Сейчас при определении индексов цитирования бесспорный приоритет отдается журналам, а в лингвистике (как и в ряде других дисциплин) основные результаты принято публиковать в сборниках статей и в монографиях.

2) Даже для журналов, при опоре на такие системы, как Scopus и особенно Web of Science, не учитываются публикации во многих авторитетных в нашей области изданиях, например, Linguistic Typology (между прочим, ведущий журнал по лингвистической типологии в мире!), Scando-Slavica (один из везущих журналов по славистике) и др.

3) В массовом порядке игнорируются публикации не на английском языке, а для лингвистики, в отличие, может быть, от естественных наук, они остаются важными – речь не только о русскоязычных изданиях, в сходном положении находятся публикации, допустим, на французском или немецком, не говоря уже о других языках.

4) Вообще, система критериев представляется слишком американоцентричной – она, плохо ли, хорошо ли, но «заточена» под оценку профессиональной пригодности сотрудников американских университетов. Но так ли мы уверены в том, что если произвольно взятый исследователь в произвольно взятой стране по каким-то причинам не подходит для американского университета, то он вообще не представляет ценности как ученый? Лично я не взялся бы такое утверждать.

Иными словами, действующая система составлена так, чтобы определить, насколько часто ваши работы цитируют физики и химики в американских журналах… Судите сами, насколько она полезна для оценки работы российских лингвистов. С тем же успехом можно пытаться использовать лопату вместо скальпеля. Если такая система попадет в руки невежественных и самоуверенных бюрократов, которые, не понимая сути данной научной области, начнут на основании таких инструментов принимать кадровые и прочие решения – последствия могут быть катастрофическими.

И тут мы переходим ко второй части проблемы. Представим себе, что индекс цитирования идеален и учитывает всё, что только можно учесть – и журналы, и сборники, и монографии, и издания на финском и корейском… И да, мы действительно сможем понять, какого исследвателя цитируют много, а какого – мало, какого – только в своей стране, а какого – во всём мире, какого – на протяжении многих лет, а какого – недолго, и т.д., и т.п. Это интересные и важные данные (постольку, поскольку они достоверны), но – в плане оценки значимости исследователя – они, увы, почти ни о чём не свидетельствуют. И об этом уже тоже бесконечно говорилось. Отличить по формальным критериям хорошего учёного от плохого (и особенно – хорошего учёного от ловкого имитатора) – задача сложная и почти неразрешимая: на то и существуют имитаторы, чтобы копировать как раз внешние признаки успешного исследователя. Лучше всего, как показывает опыт, всё-таки решать эту задачу с помощью специально подобранных экспертов, хотя и они, как известно, ошибаются. Отказаться от услуг экспертов, от «человеческого фактора» и опираться на простые количественные показатели – путь соблазнительный, но тупиковый. Это те самые «простые решения», которые ведут туда же, куда и все прочие благие намерения. Но этот разговор во многом беспредметен, потому что до идеальных индексов цитирования нам сейчас всё равно космически далеко. Так что в целом моя позиция по отношению к новейшей кампании «индексопоклонства» резко отрицательная.

Евгений Шеваль

доктор биологических наук, старший научный сотрудник НИИ физико-химической биологии имени А.Н. Белозерского МГУ

Модная в последнее время наукометрия на основе показателей цитирования имеет целый ряд несомненных достоинств, которые, надо думать, будут определять все более и более широкое ее использование. Прежде всего, при использовании таких параметров мы имеем внешнюю, независимую экспертизу работы ученого. Причем, это экспертиза не каких-то громких фраз и грандиозных мега-планов, а экспертиза результатов (т.е. статей) и их уровня. А поскольку при этом используются преимущественно международные системы (Web of Science, Scopus), то на выходе мы получаем оценку международного уровня.

Более того, при использовании наукометрических параметров ученые попадают в относительно прогнозируемую ситуацию, когда оценка деятельности в минимальной степени зависит от произвола окружающих. В конечном счете, в каком журнале будет опубликована статья и будет ли она цитироваться, это зависит от таланта и трудолюбия ученого. Можно ставить себе цели и постепенно их добиваться.

Основное неприятие наукометрии, как мне представляется, связано не с недостатками этих инструментов, а с нелюбовью к внешней экспертизе. Она часто дает совсем не те результаты, которые хотелось бы получить. К сожалению, ситуация, когда одни и те же люди и проводят экспертизу заявок и выигрывают потом конкурсы, стала распространенной и давно уже не воспринимается как нечто неправильное и непорядочное.

Понятно, что имеющиеся наукометрические инструменты не идеальны (идеальной научной экспертизы человечество пока еще не придумало), и в ряде ситуаций они не работают или даже приносят вред. Но это свойство любого инструмента – даже самый прекрасный микроскоп плохо годится для забивания гвоздей. Если же пользоваться с толком, то такие подходы могут быть полезным подспорьем при принятии административных решений в области науки. По крайней мере, до тех пор пока в стране не будет выстроена система нормальной научной экспертизы.

Александр Марков

доктор биологических наук, ведущий научный сотрудник Палеонтологического института РАН, профессор РЭШ, заведующий кафедрой биологической эволюции Биологического факультета МГУ

Прежде всего, я, в отличие от многих моих коллег-палеонтологов, считаю, что такого рода оценки, количественные критерии, как индексы цитирования, полезны и нужны. У них есть плюсы и минусы, но в целом, мне кажется, что полностью пренебрегать такими вещами нельзя. Надо пытаться вырабатывать какие-то объективные критерии, чтобы отличить бездельника от работающего, хорошего ученого.

Я не буду описывать все достоинства этого подхода, а вот про недостатки и про ограничения я рассказал бы подробнее. Во-первых, понятно, что специалистов и организации по этим индексам цитирования сравнивать надо очень аккуратно. Все зависит от того, о какой науке и дисциплине идет речь. Есть научные направления, которые очень нужно развивать, но работы в этих направлениях никто не будет цитировать, потому что так уж сложилось, что этой темой в мире занимается не так много людей. Например, систематика какого-то семейства ископаемых трилобитов. Изучать надо все. И кто-то изучает этих богом забытых трилобитов. Но таких людей в мире, например, всего 5 человек. Они друг друга цитируют, но высокого индекса цитирования у них никогда не будет. Потому что кроме этих пятерых, никому в мире не интересны эти несчастные зверюшки, вымершие 500 миллионов лет назад.

В палеонтологии – это типичная ситуация. Классический вид деятельности в палеонтологии – описание морфологии, систематики, родственных связей каких-то конкретных ископаемых групп. Это – основа работы палеонтолога, на этом строятся все дальнейшие обобщения, глобальные выводы, но база, основа – это описание ископаемого материала. И в подавляющем большинстве случаев, за исключением каких-то уникальных находок, вроде археоптерикса, такие работы с описанием ископаемых цитируются очень редко. Соответственно, очень хороший палеонтолог будет иметь весьма и весьма скромный индекс цитирования, даже если он – величина мирового уровня в своей группе. Даже если он – лучший в мире специалист по трилобитам, по сравнению с каким-нибудь молекулярным генетиком у него все равно индекс цитирования будет низкий. То есть, лучший в мире специалист по трилобитам отряда Agnostida будет иметь индекс цитирования гораздо ниже, чем рядовой молекулярный биолог.

Если российская наука перейдет на активное использование индексов цитирования, произойдет смена правил игры. Я в науке с 1987 года, и у нас не было стимула стараться повышать свой индекс цитирования. Карьера научного работника, его репутация в глазах коллег, его «вес» в науке измерялся другими вещами. А если и использовался какой-то количественный показатель, то это было просто количество публикаций, независимо от того, цитируют их, или нет. Количество публикаций упоминалось в отчетах. И потом – какие публикации? У нас, например, в Палеонтологическом институте всегда была и остается такая традиция: самые серьезные, самые ценные, важные научные результаты публикуются в виде монографий. Есть серия «Труды палеонтологического института», в которой несколько сотен томов. Эти монографии рецензируются, и рецензируются гораздо тщательнее и строже, чем журнальные статьи в российских РАНовских журналах. Но в «Scopus» эти монографии просто не фигурируют. Они считаются книжками и идут как нерецензируемые издания. И те, кто написал много ценных монографий, сейчас, при переходе на индекс цитирования, как критерий оценки работы ученого, получат большую фигу. Потому что это все «не считается». Это – смена правил игры. Нечестно вот так брать и выгонять теперь на улицу тех палеонтологов, которые писали монографии, вместо того, чтобы писать статьи в Палеонтологический журнал.

Карьера научного сотрудника у нас до сих пор практически не зависит от публикации в зарубежных журналах. Когда пишешь отчет в конце года, составляешь список публикаций, и чем больше список публикаций, тем лучше. Поэтому перед научным сотрудником стоит выбор: он тратит втрое больше времени на статью, но публикует ее в высокорейтинговом журнале, и тогда список публикаций в отчете в конце года будет радикально коротким. Или он не тратит время, чтобы довести статью до уровня журнала, а отдает ее в наш журнал, вроде «Общей биологии» или «Зоологический журнал». И пишет еще и еще. То есть написать три статьи в наши журналы выгоднее, чем одну – в высокорейтинговый. Люди же приспосабливаются, ведут себя в соответствии с теми правилами, которые существуют. Сейчас существуют такие правила. Для нас индекс цитирования никогда ничего не значил. На практике мы о нем и не заботились, соответственно. А сейчас происходит смена правил игры во время игры.

Михаил Соколов

кандидат социологических наук, доцент Европейского университета в Санкт-Петербурге, научный сотрудник Центра независимых социологических исследований. В сферу профессиональных научных интересов входит микросоциологическая теория, национализм и националистические движения

Индекс цитирования можно использовать тремя способами: для поиска информации, для исследований науки, и для оценки работы ученых. Первый и второй из этих способов не вызывают ни у кого никаких возражений, а вот о третьем ведутся ожесточенные споры. В первую очередь, индекс как таковой – это система библиографического поиска. Если, например, вы хотите найти людей, которые занимаются близкими вам темами, то посмотрите на тех, кто цитирует те же статьи, что и вы, или вас самих — и, скорее всего, вы найдете возможных партнеров и будущих коллег. Второе возможное использование – это использование как средство исследовать динамику науки. Например, можно строить карты академического пространства, основанные на том, кто кого цитирует, и получается вполне убедительная, правдоподобная и красивая картинка, демонстрирующая, как разные области знания связаны между собой (вот особенно прекрасные примеры: http://scimaps.org/www.mapofscience.com).

Проблемы начинаются тогда, когда мы подходим к третьему типу использования индексов – к оценке научной работы. С самого начала истории современных индексов (60-70-е годы) было выдвинуто несколько возражений против того, чтобы считать количество ссылок на работу ученых показателем ее качества. Они связаны с тем, что цитирование, во-первых, организовано по-разному в разных дисциплинах, во-вторых, разные группу ученых имеют разный доступ к медиа, которые покрывает индекс, и в-третьих, приобретает разное значение в разных карьерных контекстах.

Прежде всего, есть различия между областями знания: в разных дисциплинах существует разная культура цитирования, и поэтому само по себе число цитирований не очень показательно. Например, где-то библиографические списки традиционно очень длинные, а где-то – короткие. Кроме того, где-то самих ученых очень много, а где-то – мало. Исследованиями в медицине занимаются в тысячи раз больше людей, чем в античной филологии. Наконец, где-то – в естественных науках, в первую очередь – новая литература быстро вытесняет старую, а в других – это происходит очень медленно. Показатель полужизни – время, за которое среднестатистическая статья набирает половину цитирований – составляет год-полтора для микробиологии, а для истории этот период больше 20 лет. Поэтому сами по себе цифры для сравнения не очень показательны.

Есть, по крайней мере, четыре разные идеологии нормализации, которые предлагают способы уравнять цитирования в разных дисциплинах между собой. Это совсем нетривиальная задача, учитывая, например, что распределения т.н. безмасштабные, и обычные средние для них не показательны, а границы между областями подвижны и неопределенны. До сих пор консенсуса по поводу того, как это делать, не существует.

Вторая большая проблема связана с тем, что цитирования должны извлекаться из какой-то базы. Сейчас это преимущественно база англоязычных журналов. Тут два ключевых слова – «журналов» и «англоязычных». База, в которую вошли бы все журналы, книги и прочие издания, в которых встречаются научные цитирования, не существует и, скорее всего, в обозримом будущем ее никто не создаст. Книги есть в GoogleScholar, и «Web of Science», старейший и главный индекс цитирования, тоже объявил о том, что он собирается интегрировать монографии, но это только первые попытки. В результате, те дисциплины, в которых коммуникация во многом происходит через монографии, до сих пор оказывались как бы исключенными из подсчетов (опять же, пример — гуманитарные науки и история).

Академическая репутация

7 фактов о значении и источниках внутрипрофессионального суждения в академической среде

Когда проблему с монографиями вроде бы начали решать, появилась новая: коммуникация между учеными постепенно перемещается из печатных журналов и книг в электронные медиа. И в недалекой перспективе тут появятся проблемы вроде: считать, ли «лайки» в Facebook эквивалентом цитирования в научной статье? Основной контраргумент – «лайк» в Facebook может поставить кто угодно, а статья в профессиональном журнале все-таки предполагает, что автор специалист в данной области. С другой стороны, среди самих профессионалов есть ощущение, что журнальная система устарела, поскольку коммуникация через социальные сети быстрее и эффективнее. То есть может сложиться ситуация, когда обмениваться информацией ученые будут через социальные сети, а печататься в журналах станут только для того, чтобы кого-то процитировать. Фактически, Facebook при этом станет основным средством коммуникации, а журналы – приложением к нему, где можно расставлять «лайки» (см. о научных журналах в http://postnauka.ru/faq/12936 ). Правда, уже есть исследования, показывающие, что «лайки» в социальных сетях в естественных науках позволяют предсказывать последующие цитирования в научных журналах с высокой точностью, так что непонятно, сохранит ли отдельная база Web of Science при этом хоть какой-то смысл.

Помимо неопределенности с тем, какие медиа включать в базу, есть еще проблемы связанные с представленность в ней печатной продукции из разных стран. Несмотря на приобретение английским статуса «новой латыни», коммуникация между учеными все равно ведется в значительной мере на национальных языках. Web of Science (как и второй крупнейший индекс – Scopus), однако, исходно ориентировался на максимально полное покрытие именно англоязычной периодики. В результате, национальные научные миры предельно неоднородны по тому, сколько индексируемых журналов приходится на одного ученого – от Голландии, в которых на сто исследователей приходится один журнал, до Украины, в которой один журнал приходится на десять с лишним тысяч.

Третья большая проблема связана с тем, что расшифровать значение того или иного уровня публикационной активности и цитирования можно, только зная достаточно много об устройстве карьеры в определенной области знания. Скажем, для историка во многих странах нормально, если их первая публикация – монография, основанная на результатах диссертации – выходит к сорокалетию (например, Фернан Бродель опубликовал свою первую работу в 47 лет — это было трехтомное «Средиземное море», ставшее одним из главных исторических бестселлеров 20 века). Для математика не опубликовать ничего ценного к 30 годам считается смертными приговором. Иными словами, в индексе цитирования содержится много полезной информации для оценки исследовательского потенциала, но извлечь эту информацию может только очень специфический круг людей, которые знают, как устроена научная биография в данной области – когда люди достигают своего интеллектуального пика, каковы затраты, необходимые для того, чтобы «войти в тему» и собрать материал, каковы, наконец, традиции в данной области.

Когда индексы воспринимаются в качестве бюрократического инструмента, обычно предполагается, что они могут решить очень большую важную проблему: они создают что-то вроде универсальной метрики научной важности. Как богатство можно измерить в долларах, а, скажем, политическая популярность в голосах, так научное влияние можно измерить в цитированиях.

Мнения экспертов ПостНауки о перспективах развития Российской академии наук

Но представьте себе, что есть большая страна, и кому-то поручили проехать по разным регионам этой страны с очень разнородным населением и узнать, где какой губернатор самый популярный. Это очень сложно, потому что, во-первых, если вы журналист и путешествуете от дома к дому, то у вас есть риск попасть к людям из одной среды: когда вы подходите к первой двери и спрашиваете, кого они поддерживают, вам отвечают. Когда спрашиваете, с кем еще можно поговорить — вас посылают дальше по улице, причем, скорее всего, посылают к единомышленникам. Вы как бы заблудились в одном социальном кругу. А это – один из главных страхов политиков и администраторов, когда они имеют дело с научной экспертизой. Допустим, чиновник попросил знакомого ученого сказать, кто самый талантливый и известный, а тот назвал своего приятеля, который, в свою очередь, пошлет чиновника назад к нему же. Чиновник попал в круг взаимного обожания, который возникает совершенно непроизвольно – просто ученым, как и всем остальным людям, нравятся те, кто думает как они, и кому нравятся они сами. Вроде бы цитирование помогает выйти из этого положения, потому что, вместо того, чтобы говорить с отдельными экспертами, вы можете узнать, что думают десятки, сотни и тысячи людей. Вместо того, чтобы опрашивать отдельных информантов, вы провели плебисцит, в котором подать голос мог каждый представитель «республики ученых».

К сожалению, в нашей стране оказывается, что избирательные участки распределены очень неравномерно – где-то их нет вообще, где-то они натыканы очень густо. Где-то население не знает, как голосовать. Где-то избирательные комиссии научились фальсифицировать результаты так, что этого никто не замечает. Опять же, это не делает результаты голосования совершенно бессмысленными — но для того, чтобы их интерпретировать, надо очень хорошо знать страну. Раньше вы опирались на информантов, чтобы они сказали вам, кого поддерживает население, а сейчас вам нужны информанты, чтобы они сказали, что значат результаты голосования этого населения. И, к сожалению, главную политическую задачу, какой ее видят бюрократы – избавить аутсайдеров от влияния местных экспертов – цитирование не решает.

Сергей Попов

доктор физико-математических наук, ведущий научный сотрудник ГАИШ МГУ

— Петька, приборы!
— Семьдесят.
— Что «семьдесят»?
— А что «приборы»?
(старый анекдот)

Информация – полезна человеку, принимающему решения. Любые библиометрические данные являются информацией. Если про информацию известно, как она получена, то она может быть эффективно использована. Например, как «информация к размышлению». Было бы кому и над чем размышлять.

В случае библиометрических данных всегда есть понятное подробное описание их получения. Соответственно, заведомо существует круг задач, где критерии могут быть применены. Таким образом, нет смысла просто ругать, например, индекс Хирша или цитируемость. Надо думать, где они могут быть использованы, а где нет. Тоже самое – про другие параметры. Если для ваших типичных задач существующие данные не очень подходят, то стоит попытаться влиять на их создателей, чтобы что-то менялось. Или создавать свои. Ведь, довольно странно в мире, наполненном цифровой информацией, компьютерами и сетями, не использовать преимущество легкости работы с данными для более эффективных экспертных оценок. А оценки всегда делает эксперт. Хороший ли, плохой ли, но это всегда человек. Люди разрабатывают критерии (ученые, чиновники, ….). Чем больше осмысленной информации при этом можно использовать – тем лучше.

Конечно, существующие библиометрические данные лучше подходят для фундаментальных естественных наук. Они максимально открыты и глобализированы. Не думаю, что эксперт, принимающий решения касательно этих областей, может делать это эффективно без использования подобной информации. Другое дело, что надо над ней думать, понимать, как она получена и т.д. Полагаю, что и в других областях постепенно ситуация будет меняться к лучшему. Скажем, ничто не мешает прийти к тому, что академические издательства будут выкладывать списки цитирования монографий, как сейчас это делают издатели научных журналов. Так что нет сомнений, что роль библиометрии будет расти. Важно, чтобы делалось это максимально разумно.

Напоследок отмечу, что формальные критерии могут быть использованы для очень быстрых оценок. Например, журналист хочет взять комментарий. Ему предлагают какой-то контакт. Как узнать, что человек адекватен в своей области? Можно зайти в базу данных и посмотреть. Ага, космолог. Сколько обычно ссылок на средненьких космологов – сотни, на хороших – тысячи, на очень хороших – многие тысячи. А на нашего – две. И не важно уже, что он доктор наук и ведущий научный сотрудник. Видно, что в области, где никаких секретных данных нет, развитие очень быстро (т.е., не работает аргумент «оценят потомки») и наука максимально глобальна, у него востребованных результатов нет. Значит – не надо у него брать комментарий.

Также, нет смысла говорить, кто лучше: человек с хиршем 19 или 20. А вот если в одной области у людей одного возраста и т.д. хирши 2 и 22, то это кое о чем говорит, и при необходимости быстрой оценки можно принять решение.

ПРОГРАМА «АРХІВИ В НЕБЕЗПЕЦІ» У БРИТАНСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ. НОВИНА ДЛЯ ШЕВЧЕНКОЗНАВЦІВ

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis

Ольга Керзюк, Британська бібліотека

У серпневому блозі Програми Британської бібліотеки «Архіви у небезпеці» (Endangered Archives Programme) описано закінчення праці над кількома проектами оцифровування у цій бібліотеці у липні 2014 р. Останнім у списку значиться проект EAP657. Цей проект надзвичайно важливий для всіх шевченкознавців: завдяки отриманому гранту оцифровано персональний архів Тараса Шевченка з музею Шевченка у Києві (http://britishlibrary.typepad.co.uk/endangeredarchives/2014/08/new-online-collections-august-2014.html). Що саме зберігається у персональному архіві? Мова йде про різні документи з життя Шевченка: від колекції документів (разом 53) від 1859 р. про дозвіл перевидати «Кобзар» – до ч. 10 журналу «Современник» за 1859 р. Тепер ці документи є у вільному доступі! Оцифровані матеріалів можна переглянути на сайті: http://eap.bl.uk/database/results.a4d?projID=EAP657.

Слід зазначити, що у багатьох країнах світу архіви перебувають у дуже незадовільному стані, а часто під загрозою зникнення, через нестачу коштів, відсутність умов для зберігання або ж відсутність фахівців. Тому з метою збереження цих архівів, а значить  і культурної спадщини, що належить усьому людству, у 2005 р. було започатковано спеціальну програму «Endangered Archives Programme» (скорочено: EAP). Фінансується ця програма  фондом ARCADIA (детальніше див. на сайті : http://www.arcadiafund.org.uk/). За минулі роки цей добродійний  Фонд  профінансував 159 різних  проектів.

Про які саме проекти йдеться? Це  архіви доіндустріальних суспільств. А тому розраховані вони  в першу чергу на країни Африки та Азії.   Щороку у вересні оголошується інформація про подання заявок на гранти. Заявки розглядаються групою фахівців. Тим людям чи групам, чиї проекти були відібрані, надсилається лист з  проханням подати детальніше подання на грант. Кожне подання на грант уважно вивчається  і наприкінці березня кожного року оголошуються  відібрані проекти.

Після цього починається робота над збереженням архіву і його оцифровуванням. Важливою складовою кожного проекту є той факт, що оригінали ніколи не покидають країну апліканта на грант.  Необхідне обладнання теж залишається в країні, де провадиться оцифровування, так само як і передані знання. А додаткова – цифрова версія архіву – після оцифровування зберігається в Британській бібліотеці.

Багато, отож, залежить від вміння захистити саме свій проект. До уваги беруться: нагальність ситуації, фізичний стан архівних документів, їхній вік, важливість, досвід кадрів на місці тощо.

Хоча більшість проектів, які подаються на розгляд для отримання грантів, надходять з країн Африки та Азії, це не значить, що європейські країни – зокрема не-члени Європейського Союзу, не можуть подавати пропозиції. Мені приємно повідомити читачам, що три проекти з України отримали гранти у програмі «Архіви в небезпеці». У 2007 р.  д-р Анатолій Бойко з Національної Академії наук України подав на грант великий проект «Збереження, зберігання та доступ до архівів доіндустріального сільського суспільства  в степах України» і отримав цей грант (проект під номером  EAP164 – на суму £27 645, тривалістю 24 місяці). А в 2008 р. д-р Вікторія Колеснікова отримала грант для поданого проекту «Збереження архівних документів про археологічні дослідження проведені в Україні у 1920–1930-х роках» (EAP220 – на 11 місяців, на суму £8,800). І ще такий проект (EAP291): «Від пам’яті до історії: збереження писемних, друкованих та фотографічних матеріалів старообрядців в  Дунайському регіоні (18–20 століття)». З усіма   проектами можна ознайомитися детально на веб-сайті: http://eap.bl.uk (можна вибрати текст англійською, французькою, німецькою, іспанською або  російською).

Оцифровування архіву Т. Г. Шевченка стало четвертим проектом з України. Музей Тараса Шевченка у Києві повідомив про це на власному сайті. У поданій інформації зокрема вказується: «Враховуючи солідний вік (середина XIX – поч. XX cт.), документи, більшість яких зберігалася в паперовій формі, були дуже крихкими, більшість сторінок мали фізичні ушкодження, палітурка деяких трималася на чесному слові. Отже, щоб не зашкодити носіям, для сканування документів була застосована технологія нешкідливого безконтактного сканування, що дозволило зберегти і не погіршити стан оригінальної палітурки, унікальні елементи архівних справ і видань, сторінки документів. Одним з елементів технології роботи з цими документами була попередня архівна обробка. Зокрема, дезінфекція від цвілі і грибка. Для сканування використовувався спеціалізований книжковий сканер, який не має інфрачервоного світла і не призводить до висвітлення, опалення і погіршення якості оригіналу. Сканування здійснювалося без фізичного контакту сторінок оригіналу зі склом поверхні сканера. Крім того, згідно з технічними вимогами Британської бібліотеки всі сторінки документів сканувалися з кольоровою таблицею-маркером для збереження автентичності кольору сторінок і чорнил оригіналів». Детальніше – на сайті: http://museumshevchenko.org.ua/post.php?id=567.

Бажаючі знати більше можуть стежити за повідомленнями на блозі кураторів, які працюють у цій Програмі у Британській бібліотеці,  а також приєднатися до Друзів на Фейсбуці. Якщо знаєте про архіви в Україні, котрі відповідають критеріям подачі на грант у програмі «Архіви в небезпеці»,  повідомте їхніх працівників про цю Програму. Прошу архівістів, музейників та інших діячів культури в Україні ознайомитися з умовами подання на гранти і у вересні подавати заявки.

Книжкова виставка «Олександру Довженку – 120»

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
Середа, Вересень 10, 2014

    Згідно Указу Президента України  № 430/2012 Про відзначення  120-ої річниці від дня народження Олександра Довженка  з метою відзначення 120-річчя від дня народження геніального українського кінорежисера, видатного письменника і публіциста, класика світового кінематографа Олександра Довженка, сприяння вивченню та популяризації його кінематографічної, літературної, публіцистичної спадщини  в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського  10 вересня 2014 року    розгорнуто книжкову виставку «Олександру Довженку – 120 » (понад 150 од. зберігання) з фондів Бібліотеки та виставку плакатів українських художників до фільмів кіностудії імені Олександра Довженка з фондів відділу образотворчих мистецтв НБУВ.

 

 

Фотоматеріали: 

Творча зустріч з Олександром Скороходом

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis
Дата події: 
П'ятниця, Вересень 19, 2014

19 вересня 2014 рокув Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського відбудеться творча зустріч  і презентація книги «НеЗвичайна професія», що вийшла друком  2014 року  в серії «Філософія. Пригоди. Фентезі»  Олександра Скорохода.

     Олександр Скороход народився в Казахстані. Закінчив Смілянський природничо-математичний ліцей, природничий факультет Національного університету Києво-Могилянська академія за спеціальністю «Біохімія».

     З 2007 року – аспірант інституту Молекулярної біології та генетики Національної академії наук України, голова Ради молодих дослідників інституту.

Автор повісті «Чаша» (збірка «Клекіт») та романів, які були опубліковані в журналі «Дніпро» («ВСЕСВІТ» № 1-2, 2009 р. та «НеЗвичайна професія» № 1-3, 2010 р.), а також низки статей, опублікованих в українських та зарубіжних виданнях.

      Член Національної спілки журналістів України, фрілансер ГО журналістів «ХайВей».

     Повість «Чаша» та роман «ВСЕСВІТ» – перші літературні твори Олександра.

     «Чашу» –  відзначено Дипломом першого ступеня обласного літературного конкурсу творчої молоді Черкащини «Україно, ти для мене диво» (2006 р.).

    «ВСЕСВІТ» – лауреат Смілянської молодіжної літературно-мистецької премії імені Олени Журливої (2008 р.), переможець конкурсу прози журналу «Дніпро» .

      У 2011 році у видавництві «Брама–Україна» побачила світ книга «ВСЕСВІТ».

 

     Початок о 15:00у залі засідань Бібліотеки (к. 344), за адресою просп. 40-річчя Жовтня , 3.  

     Тел. для довідок: 524-81-38.

30 вересня 2014 р. (вівторок) – санітарний день

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis

Шановні користувачі!

30 вересня (вівторок) у  Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського санітарний день. Бібліотека для відвідувачів не працює.

Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Прес-служба НБУВ

 

Відзнака Міністерства культури України

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis

24 вересня 2014 року з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек у Міністерстві культури України відбулася святкова зустріч із керівниками національних та державних бібліотек України, учасником якої був Генеральний директор  Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Володимир Попик.

Гостей зібрання привітала Перший заступник Міністра культури України Олеся Островська-Люта. Зі словами вдячності та поваги за спільну роботу керівникам провідних бібліотек було вручено відзнаки Міністерства культури України, а також подарунки від міжнародної програми «Бібліоміст» та Національного газетно-журнального видавництва.  Подякою Міністерства культури України відзначено і колектив Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Присутніх також привітали голова ЦК профспілки працівників культури Людмила Перелигіна, голова профспілки працівників культури міста Києва Лідія Колодко, президент Української бібліотечної асоціації Ірина Шевченко та начальник управління бібліотек, читання та регіональної політики Лариса Нікіфоренко.

Для гостей виступив хор дівчаток Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені М.Лисенка, юні читачі Національної бібліотеки України для дітей подарували сувеніри, виготовлені власними руками.

Джерело. Сайт Міністерства культури України  http://mincult.kmu.gov.ua

Фотоматеріали: 
Подяка Міністерства культури України колективу НБУВ

Світлій пам’яті Павли Рогової

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis

Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського Національної академії педагогічних наук України понесла непоправну втрату. 25 вересня 2014 року на 67-му році життя відійшла у вічність Павла Іванівна Рогова, директор бібліотеки, член президії НАПН України член президії Української бібліотечної асоціації, кандидат історичних наук, старший науковий  співробітник, заслужений працівник культури України.

Павла Іванівна Рогова—  відомий вчений-бібліотекознавець,  педагог, громадський діяч, талановитий організатор і керівник-новатор. Справою її світлого  невтомного життя було служіння бібліотечній справі України, подвижницька праця задля здійснення  мрії відомих освітян і громадських діячів України про  створення головної бібліотеки освітянської галузі держави.

Віхи життя і діяльності

Народилася 2 листопада 1947 року  на Запоріжжі. 1968 року закінчила Київський державний педагогічний інститут імені О. М. Горького (нині — Національний педагогічний  університет імені М. П. Драгоманова) за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури».

Трудову діяльність на бібліотечній нині розпочала 1970 року бібліотекарем книгозбірні Київського державного інституту іноземних мов. Упродовж 1972–1989 рр. — старший бібліотекар, згодом — головний бібліотекар, завідувач сектора відділу рекомендаційної бібліографії Державної республіканської бібліотеки УРСР ім. КПРС (нині — Національна парламентська бібліотека України). З 1989 р. по 1999 р. — директор спеціальної педагогічної бібліотеки Київського міського будинку вчителя, Центральної освітянської бібліотеки Інституту змісту і методів навчання Міністерства освіти України. З листопада 1999 р.— очолювала Державну науково-педагогічну бібліотеку імені В.О.Сухомлинського НАНП України.

Упродовж 1997–2001 рр. Павла Іванівна навчалася в аспірантурі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2004 року їй присуджено науковий ступінь кандидата історичних наук, а 2008 року — вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство.

З 2004 року — викладач циклу бібліотекознавчих дисциплін Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

2005 року обрано членом президії НАПН України. З 2009 року — член президії Української бібліотечної асоціації.

Плідну науково-дослідну й науково-виробничу діяльність Павли Іванівни неодноразово було відзначено: знаком «Відмінник освіти України» (1996), почесною відзнакою Американського біографічного інституту в номінації «Бізнес-леді», почесними грамотами Міністерства освіти і науки України та Президії НАПН України, медаллю АПН України «Ушинський К. Д.» (2007), знаком Міністерства освіти і науки України В. О. Сухомлинський» (2008), медаллю Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова «М. П. Драгоманов» (2010), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007), Грамотою Верховної Ради України (2010), медаллю Національної академії педагогічних наук України «Григорій Сковорода» (2012), орденом княгині Ольги III ступеня (2013).

Адміністрація та колектив Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського висловлює щирі співчуття рідним і близьким Павли Іванівни.

Світла пам'ять про Павлу Іванівну Рогову назавжди збережеться в серцях її колег і друзів.

Прощання відбудеться 27 вересня об 11:00 у головному приміщенні Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (вул. Берлинського, 9).

Новосілля бібліотеки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis

Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек відбулася церемонія урочистого відкриття нового сучасного приміщення науково-технічної бібліотеки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». 

Генеральний директор Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Володимир Попик надіслав вітального листа на адресу ректора університету Леоніда Товажнянського,  висловив щире захоплення щедрістю дарунку, який отримали студенти, науково-педагогічний та бібліотечний колектив навчального закладу. У листі зазначено, що сучасна новобудова університетської бібліотеки не лише забезпечить комфортні умови для її користувачів та співробітників, а й стане справжнім осередком наукових звершень, професійних знахідок, продукування нових непересічних ідей.

Вітаючи колектив університету та працівників науково-технічної бібліотеки з цією непересічною подією, Володимир Іванович запросив до партнерської співпраці з головним науково-інформаційним центром країни — Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського.

Довідка

Щорічно бібліотека Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» обслуговує понад 20 тис. користувачів, видає понад 700 тис. документів. Документні ресурси бібліотеки становлять близько 1,5 млн примірників, електронна бібліотека налічує понад 50 тис. повнотекстових документів власної генерації; електронний каталог обсягом 430 000 записів.

У новій будівлі на 5 600 м2 розташовані 12 книгосховищ, 9 відділів бібліотеки. Реалізована «Комплексна інформаційна система бібліотеки», яка узгоджує роботу центру обробки даних, систем контролю та управління доступом до приміщень, відеоспостереження, оповіщення, автоматизації роботи бібліотеки на основі технології радіочастотної ідентифікації (RFID).

Одна з робочих підсистем — автоматизована бібліотечна інформаційна система «ІРБІС64» — забезпечує безпаперові технології від комплектування, обліку, наукового оброблення та пошуку документів до книговидачі, попереднього замовлення документу та комфортного доступу до електронного каталогу. Застосування технології Wi-Fi дозволяє скористатися власними мобільними пристроями, а упровадження певних технологічних рішень забезпечує мобільним пристроям користувачів роумінг в усіх приміщеннях.

Презентаційне відео науково-технічної бібліотеки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»  http://vimeo.com/105552817

Презентація Науково-технічної бібліотеки НТУ «ХПІ» from Khpi Online on Vimeo.

Джерело: повідомлення прес-службиНаціонального технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

 http://blogs.kpi.kharkov.ua/press/post/2014/09/25/Otkritie-biblioteki_UA.aspx

 

Прес-служба НБУВ

Національна історична бібліотека України відсвяткувала 75-річний ювілей

$
0
0
Поділитися: 
Share page with AddThis

2-3 жовтня 2014 рокув Національній  історичній  бібліотеці України відбулась Всеукраїнська науково-практична ювілейна конференція, присвячена 75  -й річниці з часу заснування книгозбірні.

Пленарному засіданню конференції передували ювілейні урочистості.  У колі учасників форуму — почесні гості: представники влади, партнери, ветерани бібліотеки, колеги та друзі.  З-поміж них: Лариса  Нікіфоренко, начальник управління регіональної та культурно-просвітницької роботи Міністерства культури України; Любомир  Михайлина, генеральний директор Національного Києво-  Печерського історико-культурного заповідника; Лариса  Тронько, голова Фундації Героя  України П.  Т.  Тронька; Галина  Гуцол, заступник директора з наукової роботи Книжкової  палати  України; Світлана  Стрельнікова,  генеральний директор Національного науково  -дослідного реставраційного центру України; Валентина  Іршенко, виконавчий директор Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико -архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара; керівники та представники провідних бібліотек України.

З вступним словом до присутніх звернулася генеральний директор НІБУ, заслужений працівник культури України Алла Скорохватова.

На адресу ювілярів від відомих науковців, краєзнавців, бібліотекарів, викладачів вишів, аспірантів та студентів, які завітали на свято, пролунало багато щирих слів вдячності за багаторічну плідну працю задля збереження історичної спадщини держави. З нагоди ювілею працівникам бібліотеки було вручено численні відзнаки від Міністерства культури України, Київського міського голови, Київської міської профспілки працівників культури, Печерської районної у м. Києві Державної адміністрації, Національної спілки краєзнавців України та дирекції Бібліотеки.

Орден Святої Великомучениці Варвари за заслуги перед Українською Православною Церквою вручив заслуженим працівникам бібліотеки голова синодального видавничого відділу Української Православної Церкви Протоієрей Володимир Савельєв.

Привітати своїх колег, друзів і партнерів прийшли і представники Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: заступник генерального директора НБУВ з наукової роботи, кандидат історичних наук Людмила Муха; завідувач відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ, доктор історичних наук Галина Ковальчук; керівник прес -служби НБУВ Лідія Поперечна.

Виголошуючи вітальну адресу від Генерального директора НБУВ Володимира Попика, Галина Ковальчук підкреслила важливість партнерських зв’язків, які єднають не одне покоління наукової інтелігенції та бібліотечних працівників Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського та Національної історичної бібліотеки України. «Багато років колективи наших установ єднає міцна дружба  й активна співпраця, адже нам з вами випала доля оберігати сховища національної пам’яті,  розкривати їх нетлінні скарби для прийдешніх поколінь. Сподіваюся, що і надалі наша партнерська взаємодія буде плідною і успішною.»


На пленарному та секційних засіданнях конференції були обговорені такі питання:

  • Національна історична бібліотека України — бібліографічний центр на допомогу розвитку історичної науки в Україні,  методичний центр у галузі історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності;
  • дослідження історії вітчизняних бібліотек, створення літописів найбільших книгозбірень;
  • бібліотеки в особах, видатні постаті бібліотечного руху;
  • корпоративні проекти наукових бібліотек щодо забезпечення інформаційних потреб суспільства;
  • бібліотечна журналістика: бібліотечні блоги, бібліотеки у соціальних мережах;
  • сучасні теоретичні та методичні проблеми бібліотечного краєзнавства;
  • взаємодія бібліотек, архівних установ, музеїв, місцевих краєзнавчих осередків у напрямі вивчення місцевої історії;
  • нові вимоги до бібліотечної професії в умовах інформаційного суспільства.

Під час роботи конференції її учасники мали змогу ознайомитися з  книжково-ілюстративними виставками, переглянути відео-презентації та рекламні матеріали про послуги Бібліотеки.

Довідково

Історичну бібліотеку засновано 1939 року на базі книжкових фондів Антирелігійного та Історичного музеїв   бібліотеки митрополита Флавіана для сприяння розвитку історичної науки й освіти.Книгозбірня розташована на території Національного Києво-Печерського заповідника.Унікальність книгозбірні полягає в тому, що вона — єдина в державіспеціалізована бібліотека з питань історії, суміжних історичних дисциплін та історичного краєзнавства. До 2009 року мала назву Державна історична бібліотека України. Нині Бібліотека має статус національної згідно з Указом Президента України «Про надання  ДІБУкраїнистатусунаціональної»від30.09.2009 р.№ 780/2009,євсеукраїнськимдепозитаріємісторичноїтаісторико-краєзнавчоїлітератури:їїфондналічуєпонад800 тис. одиниць зберігання 26-ма мовамисвіту.

У 60-70-х роках ХХ ст. Історична бібліотека очолила діяльність книгозбірень України з бібліотечно-бібліографічного забезпечення підготовки 26 -томного енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР». Підсумком цієї роботи стало створення «Зведеної картотеки матеріалів з історії міст і сіл України», яка містить бібліографічні описи всіх друкованих матеріалів про певний населений пункт від першої згадки про нього і до сьогодення. Картотека систематично поповнюється і є підґрунтям для науково-дослідної роботи вчених-істориків та аматорів-краєзнавців. 2011 року Картотека сканована і представлена для користувачів на сайті НІБ України.

З 1968 року Бібліотека укладає поточні науково-допоміжні бібліографічні покажчики – щорічники «Історія  України», які слугують базою для науково-дослідної роботи істориків, викладачів, краєзнавців.

Серед головних функцій Національної історичної бібліотеки України — науковий аналіз та прогнозування розвитку історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності, інформаційне забезпечення наукових досліджень в галузі вітчизняної історії, методична допомога регіональним книгозбірням з питань краєзнавчої роботи. Понад півтора десятиліття науково-дослідна і науково-методична робота НІБ України здійснюється на основі моніторингової технології вивчення стану історико-краєзнавчої діяльності обласних наукових універсальних бібліотек України. Застосування цієї технології дозволяє сформувати фактографічну, бібліографічну та предметно-орієнтовану БД з теорії, методики і практики бібліотечного краєзнавства.

Національна історична бібліотека України має чималий досвід з оцифрування стародрукованих, рідкісних та цінних книжок з власного фонду. Бібліотека формує унікальну електронну колекцію «Історична спадщина України» та надає можливості необмеженого доступу до її ресурсів. НІБ України спільно з Національною парламентською бібліотекою України бере участь реалізації проекту з формування Електронної бібліотеки «Культура України» (http://elib.nplu.org/). Електронні копії з книжкових видань фонду НІБ України поповнюють такі розділи колекцій: Історичні пам’ятки Києва, Заклади культури – Бібліотеки, Персоналії – Тарас Шевченко. Вміст цих розділів дуже популярний серед користувачів ЕБ. Цікавими є також спільні проекти з видавництвом «Варто», Київською духовною академією, ТОВ «ЕЛАУ», тощо.

Джерело: сайт Національної історичної бібліотеки України: http://nibu.kiev.ua/

Фото 1. Алла Скорохватова, генеральний директор НІБУ

Фото 2. Учасники заходу.

Фото 3. Почесні гості конференції.

Фото 4. Лариса Нікіфоренко, начальник управління регіональної та культурно-просвітницької роботи Міністерства культури України

Фото 5. Протоієрей Володимир Савельєв вручає заслуженим працівникам бібліотеки Орден Святої Великомучениці Варвари за заслуги перед Українською Православною Церквою

Фото 6. Вітання від ветеранів бібліотеки.

Фото 7. Вітання від дирекції та колективу НБУВ. Галина Ковальчук, завідувач відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ, доктор іст. наук; Людмила Муха, заступник генерального директора НБУВ з наукової роботи.

Фото 8. Галина Ковальчук, завідувач відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ, доктор іст. наук передає генеральному директору НІБУ Аллі Скорохватовій вітальну адресу від генерального директора НБУВ Володимира Попика

Фото 9. Книги в дарунок від колективу НБУВ

Фото 10. Вітають студенти Київського університету імені Бориса Грінченка

Фото 11. Відзнаки працівникам бібліотеки

Фото 12. Генеральний директор НІБУ Алла Скорохватова вручає пам’ятні вимпели працівникам бібліотеки

Фото 13. Фотоекспозиція «НІБУ»

Фотоальбом «Конференція до 75-річчя від дня заснування НІБУ»  (фото: Kirill Rusanovsky) можна переглянути  на сторінці Національної історичної бібліотеки України в мережі Фейсбук.

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.753322764732614.1073741867.203513986380164&type=1

 

Прес-служба НБУВ

Фотоматеріали: 

Acta Diurna

$
0
0

Ресурс містить 12 назв, 374 чисел, 4797 сторінок української періодики за 1919–1944 роки з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка та Державної наукової архівної бібліотеки. Доступні цифрові зображення газет, а також широкі можливості повнотекстового пошуку.

Пропонований до уваги користувачів репозитарій “Acta Diurna” є сучасним ресурсом для забезпечення потреб академічної науки, навчально-освітніх проектів та усіх зацікавлених у вивченні історії української періодики. Створена на основі матеріалів фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка електронна база передбачає наповнення повнотекстовими копіями періодичних видань 1776-1945 рр. за співпраці з іншими науково-дослідницькими та бібліотечними центрами. Проект передбачає формування архіву оцифрованих копій документів з можливістю текстового пошуку, а також каталогу періодичних видань, здійснених на території України, або українськими політичними, громадськими, культурними чи релігійними представництвами поза її межами.

Проект було започатковано 2012 р. з врахуванням досвіду створення первинних електронних репозитаріїв Наукової бібліотеки – газети “Діло” (1999) та “Періодика” (2010). Оцифрування газет міжвоєнного періоду ХХ ст. було розпочато за співпраці з ПП “Архівні інформаційні технології” (м. Київ), виконання програмного забезпечення здійснено за співпраці з компанією “Інтелекс” (м. Львів).

Назва проекту “Aсta Diurna” походить від назви перших відомих в історії публікацій офіційних повідомлень на табличках, запроваджених Юлієм Цезарем у Давньому Римі – “Acta diurna populi Romani” (“Щоденні дії римського народу”). Такі таблички з інформацією про діяльність сенату, повідомлення-звіти намісників, звернення іноземних правителів, судові процеси, життя імператорської родини тощо стали прототипом майбутніх газет та журналів. Назва ресурсу вказує також користувачеві на динаміку змін – поширення періодичних видань як джерел суспільної та наукової інформації у новітню добу та спонукає розробників до систематичного розвитку репозитарію періодичних видань.

В ресурсі представлено 12 назв, 374 чисел, 4797 сторінок української періодики за 1919–1944 роки з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка.

 

Міжнародна веб–конференція "Імперативи розвитку електронних бібліотек: pro et contra" 27 березня 2014 р.

$
0
0

 

27 березня 2014 р. відбулася міжнародна веб–конференція «Імперативи розвитку електронних бібліотек: pro et contra»

Організаторами конференції були: Міністерство науки та освіти України, Харківське зональне методичне об'єднання бібліотек вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Міжнародна асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій.

В рамках конференції обговорювались такі питання:

  • Цифрові комунікації: світові практики;
  • Оцифровка фондів бібліотек;
  • Електронні колекції та електронні ресурси;
  • Е -бібліотеки періодики в системі наукових комунікацій;
  • Репозитарії відкритого доступу;
  • Електронні бібліотеки та авторське право;
  • Міжвузівська кооперація : міф чи реальність?
  • Bench - marking та імідж електронних бібліотек;
  • Менеджмент в системі електронних бібліотек.
Додаткові матеріали: 
Viewing all 1373 articles
Browse latest View live